В раю блаженних мук, де на тонких стеблинах
Ростуть, звиваються химерні квіти зла,
Подібні до очей жіночих і звіриних, —
В пекельному раю його душа жила...
Галина Шевченко, біограф Юрія Івановича, підготувала розлогу лекцію про його літературний спадок (за життя вийшло 50 поетичних збірок). Присутнім було продемонстровано інтерв’ю з Ю.Кириченком, зняте однією з Дніпровських студій телебачення ще в 1999-му році, де він розповідав про себе, а також відеокадри більш пізні, на яких поет читав власні вірші…
Завершився вечір неформальним спілкуванням за традиційним трояндовим чаєм.
Є донька у Бога –
Вкраїною звать.
Голодна, убога,
Та їй – богувать!
Іти шляхом вроди,
Не збочить з версти.
Супроти заброди
Гнів-меч піднести…
Ця донька у Бога
Гінка й молода.
Товклась край порога
Наруга-біда.
Калічила, гнула,
Зламати ж – дарма.
Та доля сяйнула –
Упала пітьма…
І мовила Воля:
«В храм Сонця – ходи…
Чоло, як тополя,
В громах остуди!»
Юрій Кириченко,
вірш із поетичної збірки «Вінчання в храмі болю», Дніпропетровськ, «Пороги». 1995 р.