Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

Сергій Демчук, лауреат премії «Благовіст» і автор книги «Тіні на сходах», розпочав свій виступ декламацією вірша Максима Рильського «Мова» («Як парость виноградної лози…») й завершив читанням власного глибоко-психологічного оповідання «Учитель Чапля». Раніше пан Сергій новинарив у «Газеті по-киевски», а нині репортерить в «Газеті по-українськи». Може саме тому він відгадав, чий портрет висить в кабінеті Максима Тадейовича (правильна відповідь: Марії Заньковецької), за що отримав приз – збірку поезій М.Рильського «Спокійна творчості тривога» з автографом поетового онука Максима Рильського-молодшого.

Марина Єщенко, у якої нещодавно вийшла книга «Поговори зі мною», прочитала власну новелу «Мій Стьопка Федорович» з циклі «Життя моє».

Сергій Одаренко, відомий київський новинар і автостопер, прочитав уривок із свого нового ще неопублікованого «Авторитарного роману». Одним з найулюбленіших творів пана Сергія є «Непрості» Тараса Прохаська, хоча, як сам він зізнається, зрозумів у ньому всього 70%... «Максиміліани» щиро завдячують панові Сергію за ініціативу провести літсуботник «Свідків Слова» саме в нашому музеї!

Іванка Урда здебільшого працює в жанрах фантастики і містики, але цього разу потішила слухачів своїм психологічним оповіданням «Червоні троянди для мами», опублікованому в антології прози «12» мистецького літугруповання «Свідки Слова».

Роман Батькович (наголос на другому складі) страхав присутніх своїм містичним оповіданням «Хижаки». До речі, чудова ідея Realsky (дивіться афішу заходу) належить саме йому – за це Роману окрема подяка!

Марія Косян познайомила присутніх з власною візією далекого майбутнього – прочитала фрагмент зі свого щойноопублікованого дебютного роману-антиутопії «Коли у місті N дощить».

Засвідчивши свої нові звістки у поетовій вітальні, Свідки Слова перебазувалися в меморіальний сад, поближче до фонтану й продовжили обговорення щойнопочутого на свіжому повітрі…