В раю блаженних мук, де на тонких стеблинах
Ростуть, звиваються химерні квіти зла,
Подібні до очей жіночих і звіриних, —
В пекельному раю його душа жила...
Звісно ж, окрім іншого, розповідала пані Валентина про дружбу свого «дєдіка» Амвросія Бучми з Максимом Рильським. Згадала й про випадок, частково описаний у оповіданні Максима Тадейовича «Останнє полювання». І повідала справжнісіньку міні-сенсацію. Як виявилося, в романі Олексія Толстого «Петро Перший» сцена шлюбної ночі молодого російського царя з наступним поїданням холодної курки є не що інше, як реальний випадок з життя Максима Рильського! Наш славетний поет свого часу сам розповів цю історію Олексію Толстому…
А ще Валентина Ігорівна прочитала невідомого до сьогодні вірша Максима Тадейовича, присвяченого Амвросієві Бучмі. Свого часу цю експромт-присвяту Рильський записав на театральній програмці, яка, на жаль не збереглася. Але сам вірш Валентина Заболотна завчасно переписала, за що їй наша безмежна вдячність!
Як пісня радісна весняна,
Як молодості світлий час –
Амвросій, син Максиміл’яна,
Окрилює щоразу нас.
Хай дехто з нас – сивоволосі,
Ті від кохання, ті від вин, -
Та як на сцені наш Амвросій, -
Ми завжди юні, як і він!