Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

За традицією, в день народження Максима Рильського, шанувальники його творчості збираються біля поетового пам’ятника, що біля центрального входу в Голосіївський парк.

Так було і цього разу. Після покладання квітів вирушили до розташованої поруч бібліотеки ім.М.Некрасова. Там відбулась літературно-мистецька акція «Вірний лицар рідної мови», присвячена 121-річчю з дня народження Максима Тадейовича.
Одним з найцікавіших був виступ поетового онука Максима Рильського-молодшого. Адже йому вдалося розгадати зашифрований рядок у вірші свого знаменитого діда, присвяченому 100-річчю виходу першого видання «Кобзаря» і опублікованому в 1940-му році, в третьому числі журналу «Молодий більшовик». 

Останній рядок однієї зі строф цієї поезії мав звучати не «…На нашій, на зеленій Україні…», а ось так:

Сто років... ні! Відколи люд живе, 
І жито жовте, і волошки сині, 
Відколи небо голубе пливе 
На нашій незалежній Україні…

Далі в затишному читальному залі бібліотеки лунали вірші Рильського. Ні, не ті, які вчили колись в радянських школах. Зовсім інші. Які пережили і свого автора, і ту імперію, в якій він змушений був жити й творити. Які й сьогодні є актуальними, як ніколи. Це й лише в позаминулому році вперше опублікований невідомий вірш 1919-го року «Іде визвольниця братів…» - про російсько-більшовицьку окупацію України. Це й навдивовижу пророча візія «Так. Ми пролог…» з останньої «неокласичної» збірки 1929-го року «Гомін і відгомін».
Як слушно зауважив Віктор Ціон, провідний науковий співробітник Музею М.Рильського, саме ці вірші є визначальними для Рильського, а не ті, що старші люди за шкільною звичкою продовжують цитувати (при всій повазі до троянд і винограду).

В ході вечора свої вірші читали і молода поетка Яна Басаргіна, і досвідченіші Елеонора Зима й Валентина Вересоцька… Виконував власні пісні бард Денис Голубицький. Щирі оплески зірвала зовсім юна Марія Віксніна, яка вельми вправно грала на екзотичному диво-торбані, змайстрованому її золоторуким батьком. На такому ж інструменті, як відомо, грали й наші знамениті гетьмани Мазепа і Дорошенко!