^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

19 березня

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

 

 

 

 

 

 

 

           До цієї події  музейці  розпочали акцію «Весна і вірші» та провели  урочистості «Ведуть в безсмертя смертного пісні».

Акція «Весна і вірші» стартувала  зранку, 17 березня, у бібліотеці ім. В.Чкалова, 18 березня її продовжили у бібліотеці ім. М.Рилльского, а 19-го,  біля пам’ятника  Поетові, що у Національному парку ім. М.Рильського, її підхопили учні шкіл Києва.  

Свято «Ведуть в безсмертя смертного пісні»  покладанням квітів   біля пам’ятника поетові, де зібрались  шанувальники творчості поета, учнівська молодь Києва, науковці, письменники, нащадки поета. Зазначити шану  поетові  прийшли   Народний артист України, поет Ю. Рибчинський, Голова національної спілки письменника М.Сидоржевський та відповідальний секретар О. Абакуменко, народний депутат М. Даневич, голова творчого обєднання перекладачів В.Ткаченко, науковці Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнології ім. М.Рильського НАНУ О. Микитенко та С. Мушкетик, учні  шкіл № 115, Голосіївського ліцею та  ім. М.Рильського

 Продовжилось свято у  меморіальній вітальні музею. Зі вступним словом виступила  Вікторія Колесник, директор  літературно-меморіального музею М.Рильського.  Подарунком для шанувальників творчості М.Рильського став дебют музики невідомого в Україні композитора О.Веселовського  у виконанні Лауреата міжнародних конкурсів Ю.Успенської, яка виконала на слова ювіляра  пісні «Моряк» та « На білу гречку впали роси»

З вітаннями та читанням поезій М.Рильського  виступив перший заступник міністра культури України Ігор Ліховий. Ігор Дмитрович вручив почесну грамоту нашій колезі, найстаршому діючому музейному працівникові України 90-літній(!) Галині Терентіївні Рубай. Також грамотами були нагороджені директор музею  Вікторія Колесник і голова фонду «Троянди і виноград» Максим Рильский-молодший (поетів онук). Максим Георгійович розповів про курйозний випадок, пов'язаний з його іменем: «Якось у Спілці письменників мене

представляли якомусь молодому літератору.

-      Максим Рильський, - сказав я.

-      Павло Тичина, - ображено парирував той».

Потім взяв слово Сергій Анжияк, перший заступник директора департаменту культури ВОК (КМДА).

Ділилися спогадами про Максима Тадейовича і його молодші «колеги по перу», а сьогодні живі класики Борис Олійник і Дмитро Павличко.

- Максим Тадейович охрестив мене на перекладацтво, - зізнався Дмитро Васильович, - в моєму десятитомнику в 6 томах переклади, і лише в чотирьох власні твори. То який я в дідька поет? Я перекладач!..

Взагалі ж 85-літній Павличко був ледь не найактивнішим учасником заходу. Так, під час виступу академіка Жулинського, Павличко запропонував створити український аналог німецького Ґете-Інституту і назвати його в честь Рильського:

- Цей заклад має поширювати і пропагувати українську культуру в світі. А за кращі переклади творів української літератури іноземними мовами треба вручати золоту медаль Рильського. От скажіть, Миколо Григоровичу, хто із сьогоднішніх академіків читав «Пана Тадеуша» Міцкевича в перекладі Рильського? Отож бо. А поляки вважають цей переклад найдовершенішим за всі існуючі! І всіляко вшановували за це Максима Тадейовича…

Лесь Танюк пригадував, як Рильський допомагав йому в реабілітації драматурга Миколи Куліша: «Я саме збирався ставити Кулішеву «Маклену Грасу». А перед цим ставив «Короля Ліра» в українському перекладі Рильського. Так от, разом з моїми друзями по Клубу творчої молоді ми завітали до Максима Тадейовича сюди, в Голосіїв, 31 грудня 1959 року, саме в новорічну ніч. Було весело. Я, як міг, співав, а Рильський акомпанував мені на роялі. З-під ялинки за нами пильно спостерігав Микола Йосипенко, доктор мистецтвознавства і за сумісництвом стукач.

-  Що у Вас робить цей полковник КГБ, - запитую у Рильського.

- Полковник? А я думав генерал, - відповідає Максим Тадейович, - хай уже краще він, аніж хто інший, бо коли нап’ється, то все мені розповідає…

До речі, Михайло Алексєєв, гімназійний товариш Рильського – мій дядько, мамин брат. Та й сам Максим Тадейович добре знав моїх батьків. Коли дізнався, що вони живі і мешкають в Луцьку, то дуже зрадів і передав їм бочечку ковбаси.

Сергій Борщевський, перекладач з іспанської, лауреат премії М.Рильського, прочитав свого вірша, присвяченого Максиму Тадейовичу. А ще розповів, як Володимир Огризко запропонував йому стати експертом в заснованому ним «Центрі досліджень Росії».

- Якщо Росії потрібен патологоанатом, - сказав Борщевський, - то я згоден.

Ольга Бєлая, співробітниця Київського обласного архіву, розповіла про родовід Рильських. Присутні з цікавістю дізналися, що «Остоя», родовий герб сім’ї, заснований ще в XI столітті.

Потім виступив Володимир Бутко, голова корпорації «Еталон». Завдяки його допомозі побачила світ збірка неокласичних поезій Рильського «На білу гречку впали роси…». А раніше він профінансував спорудження в Києві пам’ятників Миколі Яковченку, Леоніду Бикову, Паніковському та Проні Прокопівній. На жаль, через війну двотисячний колектив «Еталону» вже 4 місяці змушений простоювати…

Також брали слово художниця Тетяна Фокіна (вона подарувала музею власну картину), к.ф.н. Наталія Лисенко-Єрджиківська, прикований до інвалідного візка поет Антон Дубишин, к.ф.н. Юлія Солод, колишня очільниця музею М.Рильського Ніла Підпала та інші.

 

Пісні на слова Рильського звучали у виконанні Лауреата міжнародних конкурсів солісстів  Національного будинку органної музики заслуженої артистки України Н.Лавренової, Лауреата міжнародних конкурсів В.Чікірова. Фортепіанні твори Ф.Шопена виконували дипломанта міжнародних конкурсів К.Баженова.