^Доверху
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloonВ раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила...

(044) 525–24–71
info@rulskiy.kiev.ua

Літературно-меморіальний музей Максима Рильського

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне...

Режим роботи

Музей працює щодня
з 10.00 до 18.00.
Вихідний - Понеділок 
Замовлення екскурсій - 525 24 71 

 

«ТРОЯНДИ Й ВИНОГРАД 2017»

«ТРОЯНДИ Й ВИНОГРАД 2017»

 «…Бо дивна річ: людина кожна якоюсь мірою поет» 
(Максим Рильський)

Фонд Максима Рильського “Троянди й виноград”,  Український Фонд культури та Київський літературно-меморіальний музей М.Т.Рильського оголошують про  початок Всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди й виноград 2017». 
Це вже четвертий загальнонаціональний конкурс імені Максима Рильського для поетів-аматорів країни. Перші три відбувалися в 2006, 2008 та в 2012 роках. В кожному з них брали участь від 200 до 250 учасників, які надсилали загалом по кілька десятків тисяч віршів. Нинішній поетичний аматорський марафон триватиме майже півроку - включно по вересень. 
У жовтні журі, яке очолює Борис Олійник, підведе підсумки конкурсу, за якими будуть визначені, як і в попередні роки, до 12 лауретів та дипломантів вернісажу (див. положення)

Контакти: 
097-434-35-23, (044) 524-57-25

 

Детальніше...

26 березня 2017 року

26 березня в Музеї М.Рильського відбулося чергове і найсолодше з усіх попередніх засідання Клубу Корінного Киянина: "Карамельне століття". Саме так називається книга колекціонера і києвознавця Павла Пещеренка, який і був цього разу головним доповідачем. Відкриваючи засідання, очільниця ККК Богдана Мурашова зацитуала Алєксєя Толстого, який ще в позаминулому столітті писав:

 "...Мы вам отсыплем злата,

как киевских конфет!
Земля наша богата -
порядка только нет..."

Детальніше...

19 березня, в день народження Максима Тадейовича Рильського

19 березня, в день народження Максима Тадейовича Рильського, у вітальні Голосіївського мануару звучало багато поезії і музики. Студенти Національної музичної академії України ім.П.Чайковського підготували літературно-музичну композицію «І він до сонця руку підійняв…»: до вибраних віршів видатного українського поета були підібрані вершинні фортепіанні твори композиторів-класиків світової величини. 
Вразило, як молоді музиканти інтерпретували відомі твори Рильського. Скажімо, Валерія Максимова, третьокурсниця консерваторії, прочитавши знаменитий фрагмент із «Синьої далечіні» 1920-го року, несподівано продекламувала його фінальне слово «Paris» з вишуканим французьким прононсом! Зал вибухнув шквалом аплодисментів! Найбільше ж зрадів такому креативу Максим Рильський-онук. Він підхопився з місця і виступив з полум’яною промовою-імпровізацією, яку завершив дідовою цитатою: «Я молодий, бо з молодими!..». До речі, Валерія Максимова не лише натхненно читала поезії М.Рильського, але й чудово грала на старовинному шредерівському роялі Поета. Незважаючи на юний вік, дівчина є лауреатом Міжнародного конкурсу в Литві... Лауреатами різноманітних конкурсів була й переважна більшість інших учасників концерту.
Перед присутніми виступили також Вікторія Колесник, директорка Київського літературно-меморіального музею М.Рильського, згаданий вище Максим Рильський-онук, внучатий племінник Анатолій Рильський і поетів правнук Назар Рильський.

Окрема подяка Ользі Сахаровій, викладачці Національної музичної академії України ім.П.Чайковського.

19 березня 2017 року

122 роки тому народився архімайстер української поезії Максим Рильський

19 березня 2017 року. 12-та година. Пам’ятник Максиму Рильскому, що біля центрального входу в Голосіївський парк його ж імені. Дощить. Після покладання квітів з коротким словом виступає поетів онук Максим Рильський-молодший, завідувачка бібліотеки ім.В.Симоненка Тетяна Серебреннікова...

Звучать рядки улюблених віршів поета, якого друзі називали «Максим Золоте Серце»...

Під сірий шум дощу пронизливо-смутного,
Під монотонний спів заплаканого скла,
Коли загублено усі шляхи й дороги,
Коли і небеса, і душу вкрила мла, —

Так хочеться піднять іскристий келих вгору,
У дружньому гурті розлити сяйво вин
І разом пригадать, що цю смутную пору 
Знов змінить сонця світ і пташок передзвін.

Під сірий шум дощу так хочеться любові,
Одверто-щирих душ і поглядів ясних,
І сміху чистого, і чистої розмови,
І золотої гри у келихах дзвінких!

Максим Рильський

15 березня 2017 року

15 березня В нашому музеї відкрилася виставка робіт 12-річної Олександри Олійник. 
За станом здоров’я дівчинка, яка пересувається за допомогою інвалідного візка, не змогла приїхати до Києва. Тому виставку представляла Світлана Комарова, директорка криворізького Центру творчості інвалідів (громадська організація «Разом»). 
З її слів присутні дізналися, що після Іловайського котла сім′я Олександри Олійник (а це – бабуся й дідусь) змушені були переїхати до Кривого Рогу, адже спускатися в підвал під час обстрілів і підніматися догори після їх припинення бабусі з хворою дівчинкою було нелегко. 
Макраме, модульне орігамі, бісероплетіння – це те, чому дванадцятирічна Олександра Олійник присвячує весь свій вільний час. У школі Саша веде гурток з канзаші (техніка створення прикрас з тканини, стрічок, квітів, шпильок ). 
- Саша Олійник, - розповідає Світлана Михайлівна, - не лише надзвичайно обдарована, а ще й дуже світла дівчинка. Вона буквально переповнена любов’ю до людей і світу, який її оточує. Сашуня буквально фонтанує ідеями! Нещодавно захопилася танцями у візку, готує номер, де буде грати роль циганки (виконувати циганський танець). 
Незважаючи на недугу, дівчинка вірить, що скоро одужає. Завдяки багатьом небайдужим людям зібрано необхідну суму коштів для проведення операції в інституті травматології та ортопедії. 
В ході презентації фортепіанні твори світової класики виконувала донеччанка Марія Куліш, яка зараз навчається в Національній музичній академії України ім.П.Чайковського. 
Захід відбувся за сприяння Президентського фонду Леоніда Кучми «Україна».

21 лютого 2017 року

21 лютого, в Міжнародний день рідної мови, в Музеї М.Рильського звучала не лише українська й польська, але й найуніверсальніша з усіх існуючих – мова музики. 
В рамках проекту «Рильські читання. Полоністичні сильветки» Роман Никифорук розповідав про стару київську «Громаду», про її членів Тадея Рильського, Володимира Антоновича, Миколу Лисенка та інших. Продовжила тему науковий співробітник Національного музею літератури України Наталія Кучер, яка ще у 80-х роках минулого сторіччя працювала і в нашому Голосіївському мануарі - під орудою незабутнього Богдана Максимовича Рильського, сина видатного поета-неокласика.
Виступав також Роман Маловський, голова польського національно-культурного товариства «Згода».
На завершення вечора Вадим Вікснін, майстер музичних інструментів, розповів про відроджений ним торбан. На цьому популярному у шляхти XVIII століття родичеві лютні грав навіть гетьман Іван Мазепа! А Йоган Бах написав 6 сюїт для торбану...
Всі присутні змогли насолодитися чудовою грою на цьому старовинному і незаслужено забутому інструменті, яку продемонструвала Марія Віксніна, донька майстра. Вона не лише віртуозно грала, але й чудово співала, в тому числі й відому польсько-українську пісню «Гей, соколи!».

16 лютого 2017 року

16 ЛЮТОГО У КИЇВСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНОМУ МУЗЕЇ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО ВІДКРИЛАСЯ ВИСТАВКА ОДИНАДЦЯТИРІЧНОЇ ХУДОЖНИЦІ З НІЖИНА АНАСТАСІЇ МАЙОРОВОЇ.

Це вже третя персональна виставка дівчинки в столиці. Перші дві було експоновано у бібліотеці Василя Симоненка та в картинній галереї Президентського фонду Леоніда Кучми «Україна». 
До презентації своїх робіт у Голосіївській садибі Рильського Настя Майорова підготувала несподіваний сюрприз: під керівництвом свого педагога Юлії Петренко вона провела цікавий майстер-клас! Юна художниця запропонувала присутнім на презентації учням 4-Б класу київської школи №108 виготовити закладку для книг у вигляді квітки. На паперовій цибулинці, з якої проростала квітка, дівчинка запропонувала написати кожному свою найзаповітнішу мрію. Не змовляючись, усі діти написали слово «Мир». 
Оригінальною була й музична частина заходу, в ході якої семирічна Маруся Майорова, молодша сестричка художниці, зіграла кілька відомих мелодій на блок-флейті. 
Захід відбувся за сприяння Президентського фонду Леоніда Кучми «Україна»

9 лютого 2017 року

9 лютого в Музеї М.Рильського, в рамках проекту «Родинний альбом української історії», відбувся вечір пам’яті відомого художника і графіка Мар’яна Маловського (1926 – 1993). 
Про життя і творчість майстра розповідав його син Роман Маловський, літературний редактор-перекладач газети «День», голова польського національно-культурного товариства «Згода». Зважаючи ж на те, що більшість присутніх були членами цієї спільноти, то й мовою заходу була переважно польська.

Народжений в Україні друг Максима Рильського Мар’ян Маловський залишався поляком. Але яким?! Він в нових умовах продовжив традицію т.зв. «хлопоманства» XIX століття, продовжив справу Тадея Рильського, Володимира Антоновича та інших старогромадівців! Він постійно подорожував Україною у складі етнографічних експедицій, споряджених Інститутом мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Рильського АН України. Робив замальовки старовинних пам’яток архітектури, інтер’єрів сільських хат, предметів побуту... І звісно ж писав портрети своїх сучасників-українців: від найвідоміших, таких як М.Рильський, О.Довженко, П.Тичина, до простих карпатських лісорубів, херсонських хліборобів чи одеських мореплавців. Дружив з Григором Тютюнником, 1965-го написав його портрет. Завжди носив вишиванку, розмовляв прекрасною українською, але дома переходив на «ґвару» - регіональну польсько-українську говірку.

А коли заходив у справах до ІМФЕ, то обов’язково зустрічався з Рильським. Зі словами «między nami Polakami mówiąc» Максим Тадейович діставав із шафи коньяк... Мар’ян Мартинович завжди з глибокою любов’ю згадував про нього. Особливо ж був у захопленні від неперевершеного гумору поета. Якось випадково став свідком наступної сцени. Рильский іде коридором інституту, заходить до якоїсь кімнати і, привітавшись, запитує: «Ну, як у вас справи?». «Ви ж бачите, Максиме Тадейовичу, - відповідає співробітниця академічної установи, - у нас тут нема умов». «Нема умов... чи нєт умов...», - задумливо, ніби про себе, промовив Рильський і пішов далі... 

24 січня 2017

24 січня у Держкомтелерадіо відбулось засідання Комітету з присудження Премії Кабінету Міністрів України імені Максима Рильського. На здобуття премії 2016 року, якою відзначаються письменники і поети за переклад українською мовою творів видатних зарубіжних авторів або за переклад творів українських класиків та сучасних авторів мовами народів світу, було висунуто 8 художніх творів п’яти номінантів. Більшістю голосів премію 2016 року присуджено перекладачеві Василю Степаненку за переклад з грецької мови поеми Віцендзоса Корнароса «Еротокрит», що вийшов у Києві у Національному видавництві дитячої літератури «Веселка».

Українська стала четвертою мовою в світі, на яку цей твір перекладався (раніше поема виходила лише англійською, французькою та італійською).

Василь Степаненко відомий поет, перекладач, член Спілки письменників України. Перші переклади Василя Степаненка з грецької були надруковані в сімдесяті роки минулого століття в журналі «Всесвіт». Це була поезія видатних поетів Яніса Ріцоса, Одісея Елітіса, Тасоса Лівадітіса. Тут вийшов і роман С. Пласковітіса «Гребля», який пізніше видало видавництво «Дніпро». Національне видавництво дитячої літератури «Веселка» випустило в світ низку книжок у перекладі Василя Степаненка. Це, зокрема, грецька народна казка «Півпівника», «Грецькі народні казки», повість Г. Казандзакі «Маленька героїня», роман Н. Казандзакіса «У Кноському палаці». З 2004 року на Українському радіо у програмі «Твій друг книга» п’ять років поспіль звучали твори Василя Степаненка, що потім увійшли у видання «Міфи і легенди Греції», за яке йому було присуджено літературну-мистецьку премію імені Олени Пчілки.

22 січня 2017 року

22 січня в Київському літературно-меморіальному музеї М.Рильського відбулося чергове засідання Клубу корінного киянина «Пригоди чеських легіонерів та таємниці Польської слободи».

Чехам, які воювали в Першу світову війну в лавах російських частин, судилось зробити свій внесок в історію України. І не лише тому, що вони брали участь у боях на її теренах (переважно у складі частин Південно-Західного фронту). Оскільки місцем формування чеських легіонів було призначено Київщину, то їм довелось втрутитись в перебіг подій під час буремного для нашого міста і всієї України 1917-го року. Серед чеських легіонерів був і прадід киянки Марини Чемерис. Багато цікавого розповіла вона про нього і його друзів: відомого письменника Ярослава Гашека і Йозефа Швейка – прототипа всесвітньовідомого героя знаменитого Гашеківського роману.

Свою розповідь пані Марина проілюструвала рідкісними старовинними світлинами та документами.